Я, Іванова Наталія Дмитрівна, учитель англійської мови, вищої кваліфікаційної категорії, опорного закладу "Бутенківська загальноосвітня школа ім. Ю.П.Дольд-Михайлика" Кобеляцької районної ради Полтавської області.
«Серце віддаю дітям».
В.Сухомлинський
Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Cерцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому оволоділа комп’ютером, співаю, танцюю, малюю, граю на баяні, беру участь у житті села, постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко.
Та я намагаємось, щоб мої учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу. Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості.
"Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини. Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще. Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»! Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності. Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.
Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже часто трапляється, що всі спогади про школу так чи інакше пов’язані з іменем класного керівника. Якщо ця людина поєднує в собі якості педагога, вихователя, психотерапевта, то саме до нього звертаються учні зі своїми радощами і смутками, саме він допомагає розв’язати конфлікти з батьками і педагогами, його посвячують в дитячі таємниці.
